1. Словник української мови в 11 томах

овва

ОВВА́, виг. Уживається при вираженні здивування, сумніву, іронії і т. ін.

— Я лиш те зроблю, що мені схочеться. — Овва! Трошки воно та не так! (Март., Тв., 1954, 134);

— Овва! — хрипко сказала хазяйка хати. — От так одразу я тобі й розказала все… (Григ., Вибр., 1959, 190);

— Овва який! — Отакий. — Рубін ждав нападу, але Індиченко все ж таки здрейфив і не зачепив його (Сенч., Опов., 1959, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. овва — овва́ вигук незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. овва — див. бач Словник синонімів Вусика
  3. овва — виг. Уживається для вираження здивування, сумніву, іронії і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. овва — ОВВА́, виг. Уживається для вираження здивування, сумніву, іронії і т. ін. – Я лиш те зроблю, що мені схочеться. – Овва! Трошки воно та не так! (Л. Мартович); – Овва! – хрипко сказала хазяйка хати. – От так одразу я тобі й розказала все... Словник української мови у 20 томах
  5. овва — БАЧ част., розм. (ужив. звичайно із сл. як, який, скільки і т. ін. — для вираження здивування, незадоволення, обурення і т. ін.), БА розм., АЧ розм., ІЧ розм., ОВВА́ розм. рідше. (Любов:) Ти нащо мене додолу кинув? Бач який! (Леся Українка); — Ба який!... Словник синонімів української мови
  6. овва — Овва́, виг. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. овва — Овва! меж., выражающее удивленіе, сомнѣніе, иронію. Эва! какъ бы не такъ! Перевелись тепер рицарі в Січі... — Овва! гукнув тутъ на всю світлицю Кирило Тур. К. ЧР. 113. Словник української мови Грінченка