1. Словник української мови в 11 томах

огірочок

ОГІРО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до огіро́к.

Показались ранні огірочки (Н.-Лев., II, 1956, 370);

— А що в мене є? — сказав Трохим і достав з торбинки хліба, тарані скільки та огірочків (Кв.-Осн., II, 1956, 409);

І хоч не розкішно було на столі, проте оця гаряча картопля в кожушках та хрумкотливі, наче свіжі, огірочки з погреба.. здалися Данькові за найсмачніші у світі наїдки (Гончар, II, 1959, 144);

*У порівн. Була дівка, як огірочок, а стала, немов черниця (Коцюб., II, 1955, 33).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. огірочок — огіро́чок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. огірочок — див. дитина Словник синонімів Вусика
  3. огірочок — -чка, ч. Зменш.-пестл. до огірок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. огірочок — ОГІРО́ЧОК, чка, ч. Зменш.-пестл. до огіро́к. Показались ранні огірочки (І. Нечуй-Левицький); – А що в мене є? – сказав Трохим і достав з торбинки хліба, тарані скільки та огірочків (Г. Словник української мови у 20 томах
  5. огірочок — Огіро́чок, -ро́чка; -ро́чки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. огірочок — Огіро́к, -рка м. 1) Огурецъ, cucumis salibus. 2) Родъ игры, въ которой дѣвушки берутся за руки, составляютъ цѣпь, вьющуюся на подобіе стеблей огурцовъ, и поютъ пѣсни. Чуб. III. 79. 3) мн. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 376. 4) мн. Родъ вышивки. Чуб. VII. 427. ум. огіро́чок. ув. огірчи́ще. Словник української мови Грінченка