1. Словник української мови в 11 томах

одеколон

ОДЕКОЛО́Н, у, ч. Спирто-водяний розчин запашних ефірних масел, що є парфюмерним, гігієнічним та освіжаючим засобом.

Він кисло буркнув, прийняв з рук Савки пляшку, скинув сорочку і почав обтирати одеколоном біле, жовтаве од старості тіло (Коцюб., II, 1955, 383);

Оксана Сергіївна із розпущеними косами, пахуча й обновлена, оббризкала дівчину рештками одеколону (Ю. Янов., II, 1954, 70).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одеколон — одеколо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. одеколон — -у, ч. Спирто-водяний розчин запашних ефірних олій, що є парфумерним, гігієнічним та освіжаючим засобом. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. одеколон — ОДЕКОЛО́Н, у, ч. Спирто-водяний розчин запашних ефірних масел, що є парфумерним, гігієнічним та освіжаючим засобом. Він кисло буркнув, прийняв з рук Савки пляшку, скинув сорочку і почав обтирати одеколоном біле, жовтаве од старості тіло (М. Словник української мови у 20 томах
  4. одеколон — одеколо́н (франц. eau de Cologne, букв. – кельнська вода) косметичний засіб з розчинних у спирті ефірних олій. Уперше почали виготовляти в м. Кельні. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. одеколон — Одекольо́нь, -льо́ню; -льо́ні, -нів і одеколо́н, -ну; -ло́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)