1. Словник української мови в 11 томах

одеревіти

ОДЕРЕВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. рідко. Те саме, що одерев’яні́ти.

[Микола:] А знаєш, як я його [жандарма] побачив, то зразу одеревів на місці (Фр., IX, 1952, 110).

2. спец. Набути властивостей деревини; отвердіти (про рослинні клітини).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одеревіти — одереві́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. одеревіти — -ію, -ієш, док. 1》 рідко. Те саме, що одерев'яніти. 2》 спец. Набути властивостей деревини; отвердіти (про рослинні клітини). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. одеревіти — ОДЕРЕВІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. 1. рідко. Те саме, що одерев'яні́ти. [Микола:] А знаєш, як я його [жандарма] побачив, то зразу одеревів на місці (І. Франко). 2. спец. Набути властивостей деревини; отвердіти (про рослинні клітини). Словник української мови у 20 томах
  4. одеревіти — ЗАВМЕ́РТИ (втратити на якийсь час здатність рухатися від сильного душевного потрясіння), ЗАМЕ́РТИ, ОБМЕ́РТИ, ОБМЕРТВІ́ТИ, ПОМЕРТВІ́ТИ, ЗАКЛЯ́КНУТИ, ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАХОЛО́НУТИ, ЗАХОЛО́ТИ, ОХОЛО́НУТИ, ОХОЛО́ТИ, ПОХОЛОДІ́ТИ, ПОХОЛО́НУТИ, ПОХОЛО́ТИ... Словник синонімів української мови