1. Словник української мови в 11 томах

одесити

ОДЕСИ́ТИ, ів, мн. (одн. одеси́т, а, ч.; одеси́тка, и, ж.). Жителі або уродженці Одеси.

Якийсь морячок-одесит просто під відчиненим вікном у начальника вокзалу пішов вибивати "яблучко" (Гончар, II, 1959, 126);

Одесити дуже любили трупу Кропивницького, а його особливо (Збірник про Кроп., 1955, 223);

— Де ти блукаєш уже шість вечорів? Де оце ти зараз був? В якусь одеситку закохався, чи що? (С. Ол., З книги життя, 1968, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одесити — -ів, мн. (одн. одесит, -а, ч.; одеситка, -и, ж.). Жителі або уродженці Одеси. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. одесити — ОДЕСИ́ТИ, ів, мн. (одн. одеси́т, а, ч.; одеси́тка, и, ж.). Жителі або уродженці Одеси. Одесити дуже любили трупу Кропивницького, а його особливо (з мемуарної літ.); – Де ти блукаєш уже шість вечорів? Де оце ти зараз був? В якусь одеситку закохався, чи що? (С. Олійник). Словник української мови у 20 томах