1. Словник української мови в 11 томах

однокласник

ОДНОКЛА́СНИК, а, ч. Той, хто навчається або навчався в одному класі з ким-небудь.

Лише тепер вона помітила, що в кімнаті було багато її однокласників: Маруся і Петро, Віра й Дмитро… (Зар., Світло, 1961, 16);

Він оживив у своїй уяві батьків, давніх знайомих, однокласників сільської школи (Томч., Готель.., 1960, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. однокласник — однокла́сник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. однокласник — див. спільник Словник синонімів Вусика
  3. однокласник — [однокласниек] -ка, м. (на) -ков'і/ -ку, мн. -кие, -к'іў Орфоепічний словник української мови
  4. однокласник — -а, ч. Той, хто навчається або навчався в одному класі з ким-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. однокласник — ОДНОКЛА́СНИК, а, ч. Той, хто навчається або навчався в одному класі з ким-небудь. Лише тепер вона помітила, що в кімнаті було багато її однокласників: Маруся і Петро, Віра й Дмитро... (М. Зарудний); Він оживив у своїй уяві батьків, давніх знайомих, однокласників сільської школи (М. Томчаній). Словник української мови у 20 томах
  6. однокласник — ОДНОКЛА́СНИК (той, хто навчається або навчався в одному класі), ОДНОКА́ШНИК розм., СПІВУ́ЧЕНЬ рідше, СПІВКЛА́СНИК рідше. Вулицею йшов Сергій Демиденко, Андрійків однокласник (О. Словник синонімів української мови