1. Словник української мови в 11 томах

одномовець

ОДНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч., рідко. Той, хто розмовляє тією самою мовою, що й інший.

Від всесильних громів захитається світ, І гуцулу навіки подасть з-за Карпат Руку дружби його одномовець і брат (Забашта, Вибр., 1958, 203).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одномовець — одномо́вець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. одномовець — -вця, ч., рідко. Той, хто розмовляє тією самою мовою, що й інший. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. одномовець — ОДНОМО́ВЕЦЬ, вця, ч., рідко. Той, хто розмовляє тією самою мовою, що й інший. Степами розляглись [поділля], Понад морем простяглись, До потомків витязьких, Одномовців боянських (П. Куліш). Словник української мови у 20 томах
  4. одномовець — Одномо́вець, -вця м. Единоязычный, одноплеменникъ, соотечественникъ. Одномовців Боянських. К. Дз. 105. Словник української мови Грінченка