1. Словник української мови в 11 томах

одноплеменець

ОДНОПЛЕМЕ́НЕЦЬ, ме́нця, ч., рідко. Те саме, що одноплемі́нник.

В розмовах з одноплеменцями став [Ференц] навіть величати себе "партизаном" (Гончар, III, 1959, 243).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одноплеменець — одноплеме́нець іменник чоловічого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. одноплеменець — див. родич Словник синонімів Вусика
  3. одноплеменець — -менця, ч., рідко. Те саме, що одноплемінник. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. одноплеменець — ОДНОПЛЕМЕ́НЕЦЬ, нця, ч., рідко. Те саме, що одноплемі́нник. В розмовах з одноплеменцями став [Ференц] навіть величати себе “партизаном” (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах