1. Словник української мови в 11 томах

одубіти

ОДУБІ́ТИ, і́ю, і́єш, рідко ОДУ́БНУТИ і ОДУ́БТИ, бну, бнеш; мин. ч. одубі́в, рідко оду́бнув і оду́б, ла, ло; док., розм.

1. Дуже змерзнути; заклякнути, закоцюбнути.

Третьої ночі, коли мороз розбивав стіни й пролазив у хату, Терешко зовсім одубів, лежачи біля припічка, й ледве здолав злізти на піч (Епік, Тв., 1958, 389);

Зійшли [пасажири] на сушу, витягли човна і тільки тепер відчули, як одубіли після своєї купелі (Гончар, Новели, 1954, 61).

2. Втратити чутливість, здатність рухатися; одерев’яніти.

А отець Микита і зоставсь; стоїть, як укопаний, і руки і ноги одубіли, і ні з місця (Кв.-Осн., II, 1956, 6);

Ноги заклякли й одубли (Н.-Лев., III, 1956, 396);

Орина до дуба притулилася, засмутилася, отерпла, сама як дерево стала, одубіла (Горд., Чужу ниву.., 1947, 250).

3. перен., зневажл. Вмерти.

[Глоба:] Тиміш, бодай він був у повиточку одуб, завдав нам сорому: з одного маху опинився під борцем, як кошеня! (Кроп., V, 1959, 175);

— Оксень мій при смерті… відпустіть нас додому, пане Гавриле! .. — Підожде твій Оксень, не одубіє… (Цюпа, Назустріч.., 1958, 74);

// рідко. Здохнути (про тварин).

Перед світом Красулі стало зовсім погано.. На ранок корова одубіла (Добр., Тече річка.., 1961, 198).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. одубіти — одубі́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. одубіти — док., одубти, одубнути; (з морозу) заклякнути, закоцюбнути; (з дива) ОСТОВПІТИ; ЗН. вмерти; (- тварин) здохнути. Словник синонімів Караванського
  3. одубіти — див. вмирати Словник синонімів Вусика
  4. одубіти — -ію, -ієш, рідко одубнути і одубти, -бну, -бнеш; мин. ч. одубів, рідко одубнув, -нула, -нуло і одуб, -ла, -ло; док., розм. 1》 Дуже змерзнути; заклякнути, закоцюбнути. 2》 Втратити чутливість, здатність рухатися; одерев'яніти. 3》 перен., зневажл. Вмерти. || рідко. Здохнути (про тварин). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. одубіти — ОДУБІ́ТИ, і́ю, і́єш, рідко ОДУ́БНУТИ і ОДУ́БТИ, бну, бнеш; мин. ч. одубі́в, рідко оду́бнув і оду́б, ла, ло; док., розм. 1. Дуже змерзнути; заклякнути, закоцюбнути. Словник української мови у 20 томах
  6. одубіти — ЗАКЛЯ́КНУТИ (про людину та частину її тіла — утратити від холоду чутливість, рухливість, гнучкість тощо), ЗАКЛЯ́КТИ, ЗАСТИ́ГНУТИ, ЗАСТИ́ГТИ, ОКЛЯ́КНУТИ, ЗАЦІПЕНІ́ТИ, ЗАДУБІ́ТИ, ЗАКОСТЕНІ́ТИ, ОКОСТЕНІ́ТИ, СКОСТЕНІ́ТИ рідше, ЗАДЕРЕВ'ЯНІ́ТИ... Словник синонімів української мови
  7. одубіти — Одубіти, -бію, -єш и оду́бти, -бну, -неш гл. 1) Окоченѣть, замерзнуть. Під таку хвижу не одно одубіє не тілько п'яне, а й тверезе. О. 1861. V. 72. 2) Умереть, околѣть. Був батько, та одубів. Ном. стр. 39. Опівночі нагайка шуміла, а к світові мила одубіла. Чуб. V. 729. Словник української мови Грінченка