океан
ОКЕА́Н, у, ч.
1. тільки одн. Водний простір, що вкриває більшу частину земної кулі й поділяє суходіл на материки та острови.
Світовий океан займає величезні простори земної поверхні (Наука.., 1, 1960, 24);
— Ну, куди тобі звідси: глянь, яка благодать!.. — Тиха, безбуряна заводь, — іронічно кидає Мамайчук.. — Для кого заводь, а для кого берег Світового океану (Гончар, Тронка, 1963, 335);
// одн. і мн. Одна з чотирьох основних складових частин водного простору земної кулі, що розділяє материки.
Істома вирішив їхати до Данії хоч і далеким, але порівняно безпечним шляхом — Льодовитим океаном (Видатні вітч. географи.., 1954, 5);
— Ішли ми з Веллінгтона на Новій Зеландії — до Ріо, цебто — з Великого до Атлантичного океану (Ю. Янов., II, 1958, 85);
Стоячи на березі Тихого океану і дивлячись на захід, я згадував Україну (Довж., І, 1958, 26);
*У порівн. [Лицар:] Ох, як би я охоче йшов на страту! Юрба шуміла б, наче океан (Л. Укр., II, 1951, 186).
Пові́тряний (п’я́тий, голуби́й і т. ін.) океа́н — повітряний простір навколо землі; атмосфера.
Гордо і тільки десь-колись помахуючи розпластаними крилами, плавав яструб високо понад полонинами в лазуровім океані (Фр., VI, 1951, 21).
2. чого, який, перен. Про щось безмежне, неосяжне.
[Річард:] Я, пливучи сюди, багато думав, то був великий океан думок… (Л. Укр., III, 1952, 42);
Повний місяць, як матове сонце, осявав океан хребтів (Гончар, III, 1959, 124);
Навколо хвилювався пшеничний океан (Донч., VI, 1957, 40).
Значення в інших словниках
- океан — океа́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- океан — жм. окіян; МОРЕ; П. незмірінь, безмежжя, безкрайність; (- міру) БЕЗЛІЧ <н. океан думок>. Словник синонімів Караванського
- океан — див. багато Словник синонімів Вусика
- океан — [океиан] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- океан — I -а, ч. У грецькій міфології: а) бог моря і всієї водної стихії; б) величезна ріка, яка оточує Землю і дає початок усім річкам, джерелам. II -у, ч. 1》 тільки одн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- океан — ОКЕА́Н, у, ч. 1. тільки одн. Водний простір, що вкриває більшу частину земної кулі. Світовий океан займає величезні простори земної поверхні (з наук.-попул. літ.); – Ну, куди тобі звідси: глянь, яка благодать!.. Словник української мови у 20 томах
- океан — океа́н (грец. Ωκεανός) 1. У давньогрецькій міфології бог, володар водної стихії. 2. Світовий О. – водна оболонка Землі, що покриває більшу частину її поверхні й поділяє сушу на материки та острови (Тихий, Атлантичний, Індійський та Північний Льодовитий океани). Словник іншомовних слів Мельничука
- океан — гол. частина гідросфери, солона водна оболонка, що покриває 71% поверхні Землі (361 млн. км2); об'єм 1,4 млрд. км3, середня глибина — 3704 м; водні запаси океану становлять 97,2% кількості води, наявної у гідросфері; океан ділиться умовно на 3 частини: Тихий о., Атлантичний о., Індійський о. Універсальний словник-енциклопедія
- океан — БЕЗМЕ́ЖЖЯ (безмежні простори), БЕЗМЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗБЕРЕ́ЖЖЯ, БЕЗБЕРЕ́ЖНІСТЬ, БЕЗКОНЕ́ЧНІСТЬ, БЕЗКРА́ЙНІСТЬ, БЕЗКРА́ЇСТЬ, БЕ́ЗМІР, БЕЗМІ́Р'Я, БЕЗМІ́РНІСТЬ, НЕОГЛЯ́ДНІСТЬ, НЕОЗО́РІСТЬ, НЕОСЯ́ЖНІСТЬ, БЕЗКІНЕ́ЧНІСТЬ рідше, БЕ́ЗКРАЙ рідко; МО́РЕ, ОКЕА́Н (чого... Словник синонімів української мови
- океан — Океа́н, -ну, -нові, в -ні; -а́ни, -нів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- океан — Океан, -ну м. Океанъ. Океан колишеться ревучий. К. МБ. II. 124. Словник української мови Грінченка