окутувати
ОКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКУ́ТАТИ, аю, аєш, док., перех. і без додатка.
1. Те саме, що обку́тувати.
Рослини "передчувають" сувору зиму більш ніж за три-чотири місяці, окутуючи себе спеціальним шаром захисних оболонок (наприклад, цибуля, бруньки чагарників і дерев) (Наука.., 11, 1964, 12);
Синій дим вився крізь шпари дахівок, густо окутував хати (Коцюб., II, 1955, 344);
Лягають тумани на берег І поїзд окутують наш (Нагн., Вибр., 1950, 52);
Поступово пригасало полум’я над селом. Але темрява ще не окутала його (Цюпа, Грози.., 1961, 176);
Яків лежав горілиць, курив цигарку й дивився на небо. Грицько лежав до його спиною й, зіп’явшись на лікоть, дивився мрійно на воду. Лінь і втома окутала їх (Вас., І, 1959, 179).
2. перен. Густо оточувати що-небудь; оповивати.
Широколистий горішник і собі до компанії окутав полянку під дубом (Коцюб., І, 1955, 459);
Численні парки окутали берег [Чорного моря] (Чаб., Балкан, весна, 1960, 262).
Значення в інших словниках
- окутувати — оку́тувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- окутувати — -ую, -уєш, недок., окутати, -аю, -аєш, док., перех. і без додатка. 1》 Те саме, що обкутувати. 2》 перен. Густо оточувати що-небудь; оповивати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- окутувати — див. завертати Словник чужослів Павло Штепа
- окутувати — ОКУ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ОКУ́ТАТИ, аю, аєш, док. 1. кого, що. Те саме, що обку́тувати. Рослини “передчувають” сувору зиму більш ніж за три-чотири місяці, окутуючи себе спеціальним шаром захисних оболонок (наприклад, цибуля... Словник української мови у 20 томах
- окутувати — ОБГОРТА́ТИ (ОГОРТА́ТИ) чим, у що (покривати чим-небудь кругом, з усіх боків), ЗАГОРТА́ТИ, ОБВИВА́ТИ, ОБМО́ТУВАТИ, ЗАМО́ТУВАТИ, ЗАВИВА́ТИ, УГОРТА́ТИ (ВГОРТА́ТИ), ВМО́ТУВАТИ (УМО́ТУВАТИ), ОБЕРТА́ТИ рідше, ТУШКУВА́ТИ рідше, ОБКЛАДА́ТИ чим, рідше... Словник синонімів української мови