опертий
ОПЕ́РТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до опе́рти.
Грициха сиділа на припічку з опертою на стільці хорою ногою та й пряла (Март., Тв., 1954, 79).
2. у знач. прикм. Який обперся об що-небудь, притулився до чого-небудь.
Сава стояв, опертий під стіною з закиненими на плечі руками (Коб., II, 1956, 195).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опертий — опе́ртий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- опертий — Опе́ртий. Заснований, узасаднений. “Дністер” опертий на засаді взаїмности своїх членів (Б., 1895, 19, 4) // пол. opierać — 1) підпирати, спирати (на щось, на чомусь), 2) засновувати, узасаднювати. Українська літературна мова на Буковині
- опертий — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до оперти. 2》 у знач. прикм.Який обперся об що-небудь, притулився до чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опертий — ОПЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до опе́рти. Грициха сиділа на припічку з опертою на стільці хорою ногою та й пряла (Л. Мартович); Сава стояв, опертий під стіною з закиненими на плечі руками (О. Кобилянська). Словник української мови у 20 томах
- опертий — опе́ртий 1. спертий, похилений на опору (ст): Василь раптом підносить оперту на колінах голову і дивиться вбік, де в півтемряві спочиває на звиненому накривалі голова Ґарана (Лисяк)... Лексикон львівський: поважно і на жарт