1. Словник української мови в 11 томах

оплакувати

ОПЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПЛА́КАТИ, а́чу, а́чеш, док., перех. Плакати з приводу чиєї-небудь смерті, тяжкої втрати, нещастя і т. ін.

Управительська дочка маленька гралася з утятком,.. поки аж утятко не вдушилося. Тоді вона побиватися та оплакувати (Вовчок, І, 1955, 178);

Дружки й світилки, як побачили Оксаниного судженого, оплакували товаришку та більше сумних пісень співали (Іщук, Вербівчани, 1961, 35);

Всі були засмучені,.. хто побивався за постріляними батьками, хто оплакував синів (Юхвід, Оля, 1959, 190);

— Ми думали, що тебе вже й на світі нема, — говорив Лаврін, — ми тебе оплакали (Н.-Лев., II, 1956, 344);

// Виражати свій сум, горе з якого-небудь приводу; сумувати.

Не час оплакувать руїни: пора відплати, помсти настає (Тич., II, 1957, 158);

Твій рідний край не раз оплаче гірко Того, хто так його оплакав долю. Ні, не забудемо тебе, Кобзарю, Довіку (Сам., І, 1958, 138).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оплакувати — опла́кувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. оплакувати — (що) обмивати слізьми; (небіжчика) плакати <�побиватися> за; (долю) нарікати на. Словник синонімів Караванського
  3. оплакувати — див. плакати Словник синонімів Вусика
  4. оплакувати — -ую, -уєш, недок., оплакати, -ачу, -ачеш, док., перех. Плакати з приводу чиєї-небудь смерті, тяжкої втрати, нещастя і т. ін. || Виражати свій сум, горе з якого-небудь приводу; сумувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. оплакувати — ОПЛА́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОПЛА́КАТИ, а́чу, а́чеш, док., кого, що і без прям. дод. Журитися, плакати з приводу чиєї-небудь смерті, тяжкої втрати, нещастя і т. ін. Управительська дочка маленька гралася з утятком [каченям], .. Словник української мови у 20 томах
  6. оплакувати — ОПЛА́КУВАТИ (плакати з приводу чиєї-небудь смерті, тяжкої втрати, нещастя й т. ін.), ПРИПЛА́КУВАТИ розм. — Док.: опла́кати, припла́кати, обтужи́ти фольк. Словник синонімів української мови
  7. оплакувати — Опла́кувати, -кую, -куєш; опла́кати, опла́чу, -ла́чеш, -ла́чуть кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. оплакувати — Оплакувати, -кую, -єш сов. в. оплакати, -чу, -чеш, гл. Оплакивать, оплакать. Як ти будеш у степу помирати, ой хто ж тобі голову оплаче? Чуб. V. 876. Словник української мови Грінченка