1. Словник української мови в 11 томах

оповзати

ОПОВЗА́ТИ, а́є, недок., ОПОВЗТИ́, зе́; мин. ч. опо́вз, ла́, ло́; док., рідко. Зсуватися, переміщуватися вниз по поверхні чого-небудь.

Під ногами хлюпала вода, по ногах слизьким гадюччям оповзало мокре зілля (Мушк., День.., 1967, 74);

*Образно. Одразу почув, що на серці стало спокійніше; уїдливий щем почав оповзати, як оповзає снігова брила од весняного сонця (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 845).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оповзати — оповза́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. оповзати — -ає, недок., оповзти, -зе; мин. ч. оповз, -ла, -ло; док., рідко. Зсуватися, переміщуватися вниз по поверхні чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оповзати — Зісовуватися, зісунутися, позісовуватися, насовуватися, насунутися, понасовуватися, осовуватися, осунутися, поосовуватися, посовуватися, посунутися, пересовуватися, пересунутися, попересовуватися Словник чужослів Павло Штепа
  4. оповзати — ОПОВЗА́ТИ, а́є, недок., ОПОВЗТИ́, зе́; мин. ч. опо́вз, ла́, ло́; док., рідко. Зсуватися, переміщуватися вниз по поверхні чого-небудь. Під ногами хлюпала вода, по ногах слизьким гадюччям оповзало мокре зілля (Ю. Мушкетик); * Образно. Словник української мови у 20 томах