оповиватися
ОПОВИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОПОВИ́ТИСЯ, опов’ю́ся, опов’є́шся і опови́юся, опови́єшся, док.
1. Обвиватися, обплітатися навколо кого-, чого-небудь.
Галя оповилася руками кругом Настиної шиї (Мирний, IV, 1955, 73);
Бажав би круг неї плащем оповитись, Щоб любо в обіймах держати (Крим., Вибр., 1965, 290).
2. Обволікатися, огортатися, затягуватися (димом, туманом, пилом і т. ін.).
Мовчки курив він люльку за люлькою, оповиваючись густою хмарою диму, і все думав, що робити (Тулуб, Людолови, І, 1957, 115);
Зорі почали наче оповиватися імлою (Трубл., Глиб. шлях, 1948, 190);
У жовтуватий морок оповилися стіни кухні, піч (Скл., Карпати, II, 1954, 125);
*Образно. Довірливо, не криючись, говорили вони, що тікають з тих або інших таборів.. і тримають курс на Дніпро, в Чорні ліси, які в цей час почали вже оповиватися легендами (Гончар, IV, 1960, 72).
3. перен. Перейматися яким-небудь почуттям, настроєм.
Чи то осінні настрої в природі, чи одноманітність будівнича, — немов труїлися почуття і хворобливим ниттям оповивалось серце (Ле, Міжгір’я, 1953, 216).
Значення в інших словниках
- оповиватися — оповива́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- оповиватися — -аюся, -аєшся, недок., оповитися, опов'юся, опов'єшся і оповиюся, оповиєшся, док. 1》 Обвиватися, обплітатися навколо кого-, чого-небудь. 2》 Обволікатися, огортатися, затягуватися (димом, туманом, пилом і т. ін.). 3》 перен. Перейматися яким-небудь почуттям, настроєм. Великий тлумачний словник сучасної мови
- оповиватися — ОПОВИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ОПОВИ́ТИСЯ, опов'ю́ся, опов'є́шся і опови́юся, опови́єшся, док. 1. Обвиватися, обплітатися навколо кого-, чого-небудь. Словник української мови у 20 томах
- оповиватися — ОПОВИВА́ТИСЯ (з усіх боків вкриватися димом, туманом, хмарами, пилом і т. ін.), ОГОРТА́ТИСЯ (ОБГОРТА́ТИСЯ), ОБВОЛІКА́ТИСЯ, ЗАВОЛІКА́ТИСЯ, ЗАТЯГА́ТИСЯ, ЗАТЯ́ГУВАТИСЯ, ПОВИВА́ТИСЯ, ОБВИВА́ТИСЯ, ВКРИВА́ТИСЯ (УКРИВА́ТИСЯ), ПОКРИВА́ТИСЯ, ЗАСТИЛА́ТИСЯ... Словник синонімів української мови