1. Словник української мови в 11 томах

опротивити

ОПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. опроти́влять, док., перех., діал. Спротивити.

Усі в селі спротивили собі Якима, всі стали віщувати йому лиху долю за його злобні проступки (Ков., Світ.., 1960, 124).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. опротивити — опроти́вити дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. опротивити — -влю, -виш; мн. опротивлять, док., перех., діал. Спротивити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. опротивити — ОПРОТИ́ВИТИ, влю, виш; мн. опроти́влять; док., кого, що, діал. Спротивити. (1) Опроти́вити собі́, заст. – те саме, що Спроти́вити собі́ (див. спроти́вити). Усі в селі опротивили собі Якима, всі стали віщувати йому лиху долю за його злобні проступки (С. Ковалів). Словник української мови у 20 томах