опруг
ОПРУ́Г, а, ч., заст. Те саме, що упру́г.
Коли б йому [панові] в одну руку — опруг та в другу — півопруга, а в третю й зовсім нічого, — отоді б нехай він похазяйнував! (Вас., І, 1959, 68);
Бідняцькі осьмини та опруги лежали перелогами. Своя нива кожного цікавила мало — лежала несіяна, неорана (Головко, II, 1957, 253).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- опруг — опру́г іменник чоловічого роду міра площі арх. Орфографічний словник української мови
- опруг — -а, ч. 1》 зах. Круг, коло. 2》 діал. Те саме, що упруг. Великий тлумачний словник сучасної мови
- опруг — ОПРУ́Г, а, ч., заст. Те саме, що упру́г. Коли б йому [панові] в одну руку – опруг та в другу – півопруга, а в третю й зовсім нічого, – отоді б нехай він похазяйнував! (С. Васильченко); Бідняцькі осьмини та опруги лежали перелогами. Словник української мови у 20 томах
- опруг — Опруг, -га м. 1) Кругъ. Шух. І. 278. 2) = упруг. З ранку до снідання опруг, до обід другий, до полудня третій, до вечора — четвертий. Конст. у. Словник української мови Грінченка