1. Словник української мови в 11 томах

орання

ОРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ора́ти.

По стернях батько плуг веде, Важка робота хутко йде, І рівно ріжеться земля, Бо син оранням заправля (Щог., Поезії, 1958, 286);

— Ху-ху!.. — сказав Семен.., втираючи впрілого лоба. Його гірше змордували "дурні думки", ніж орання (Коцюб., І, 1955, 111).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орання — ора́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. орання — -я, с. Дія за знач. орати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. орання — Оранка Словник чужослів Павло Штепа
  4. орання — ОРА́ННЯ, я, с. Дія за знач. ора́ти. По стернях батько плуг веде, Важка робота хутко йде, І рівно ріжеться земля, Бо син оранням заправля (Я. Щоголів); – Ху-ху!.. – сказав Семен.., втираючи впрілого лоба. Його гірше змордували “дурні думки”, ніж орання (М. Коцюбинський). Словник української мови у 20 томах
  5. орання — ОРАННЯ (обробляння землі плугом), ОРАНКА. Ти ся журиш, пане брате, сіянням, оранням (коломийка); Однією зі складових культури землеробства є обробіток ґрунту, зокрема оранка (з журналу). Словник синонімів української мови
  6. орання — Ора́ння, -ння, -нню, -нням Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. орання — Ора́ння, -ня с. = оренка 1. Не можуть без плуга і орання хліба їсти. Чуб. І. 93. Словник української мови Грінченка