1. Словник української мови в 11 томах

ординський

ОРДИ́НСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до орда́ 1.

Твій край татарським стиснуто арканом, Ординські коні стоптують твій край (Бажан, Роки, 1957, 227);

// Такий, як в ординця, ординців; власт. ординцю, ординцям.

Він [вершник] заганяв коней з характерним ординським вигукуванням (Ле, Хмельницький, І, 1957, 352).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ординський — орди́нський прикметник Орфографічний словник української мови
  2. ординський — -а, -е, іст. Прикм. до орда 1). || Такий, як в ординця, ординців; власт. ординцю, ординцям. Ординський вихід — данина, яку мусило сплачувати населення руських земель (крім духівництва) Золотій Орді. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ординський — ОРДИ́НСЬКИЙ, а, е, іст. Прикм. до орда́ 1. Твій край татарським стиснуто арканом, Ординські коні стоптують твій край (М. Бажан); Влітку 1380 року ординський ватажок Мамай повів на Русь свої незліченні полчища (з навч. літ. Словник української мови у 20 томах
  4. ординський — Ординський, -а, -е Относящійся къ ордѣ. Шляхом битим ординським ой там гуляв козак Голота. АД. І. 168. Словник української мови Грінченка