1. Словник української мови в 11 томах

орлиця

ОРЛИ́ЦЯ, і, ж. Самиця орла.

Повисши в небі на крилах, Клектала хижая орлиця, І, вчувши клекіт, в комишах Ховалась боязкая птиця (Щог., Поезії, 1958, 376);

*Образно. Скрізь дівчата Батьківщини, орлиці наших днів, на варті трудовій (Сос., II, 1958, 80);

*У порівн. Знайшли її [Варку] у хаті, у кутку, стали брати — вона одбивалася, мов орлиця дика (Вовчок, І, 1955, 175).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орлиця — орли́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. орлиця — I орл`иця-і, ж. Самиця орла. II `орлиця-і, ж., нар.-поет. Горлиця. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. орлиця — ОРЛИ́ЦЯ, і, ж. Самка орла. Повисши в небі на крилах, Клектала хижая орлиця, І, вчувши клекіт, в комишах Ховалась боязкая птиця (Я. Щоголів); Вони [мисливці] боялися більше орлиці-матері (З. Тулуб); * У порівн. Словник української мови у 20 томах
  4. орлиця — ОРЛИ́ЦЯ (самиця орла), ВІРЛИ́ЦЯ фольк. У небі ясному кружляє орлиця (О. Гончар); Давала тінь йому вірлиця, Лизав криваві рани вовк (П. Грабовський). Словник синонімів української мови
  5. орлиця — Орли́ця, -ці, -цею; -ли́ці, -ли́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. орлиця — Орли́ця, -ці ж. Самка орлиная, орлица. --------------- Орлиця, -ці ж. = горлиця. Ой я вас, орлиці, за ті вісти скажу соколові живцем вас поїсти. Чуб. V. 35. Словник української мови Грінченка