1. Словник української мови в 11 томах

орочі

О́РОЧІ, ів, мн. (одн. о́роч, а, ч.). Невелика народність, що живе у Хабаровському краї РРФСР.

Міке Амагачана справедливо вважали за найскупішого і найпожадливішого ороча на всім узбережжі Охотського моря (Багмут, Опов., 1959, 28).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. орочі — -ів, мн. (одн. ороч, -а, ч.). Невелика народність, що живе у Хабаровському краї Росії. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. орочі — О́РОЧІ, ів, мн. (одн. о́роч, а, ч.). Нечисленна народність, що живе у Хабаровському краї Росії. Міке Амагачана справедливо вважали за найскупішого і найпожадливішого ороча на всім узбережжі Охотського моря (І. Багмут). Словник української мови у 20 томах