1. Словник української мови в 11 томах

оскаженіти

ОСКАЖЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Від гніву, люті і т. ін. стати нестямним, несамовитим; до краю розізлитися, розлютуватися.

Далі знову оскаженів [піп], почав бігати по кімнаті у своїй рясі (Вас., II, 1959, 503);

— Скажіть йому слово: оскаженіє, кинеться на вас із шаблею, як на ворога (Тулуб, Людолови, І, 1957, 102);

Побачивши, що в квартирі, крім лікаря і його дружини, нікого немає, жандарми оскаженіли (Скл., Карпати, II, 1954, 233);

*Образно. Надвечір пурга оскаженіла, повітря кипіло від стрімкого руху міріадів сніжинок (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 275).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оскаженіти — оскажені́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. оскаженіти — див. сердитися Словник синонімів Вусика
  3. оскаженіти — -ію, -ієш, док., розм. Від гніву, люті і т. ін. стати нестямним, несамовитим; до краю розізлитися, розлютуватися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оскаженіти — ОСКАЖЕНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Від гніву, люті і т. ін. стати нестямним, несамовитим; до краю розізлитися, розлютуватися. Далі знову оскаженів [піп], почав бігати по кімнаті у своїй рясі (С. Словник української мови у 20 томах
  5. оскаженіти — I. ЛЮТУВА́ТИ (бути в стані крайнього роздратування, гніву; дуже сердитися); ЛЮТИ́ТИСЯ, ЛЮТУВА́ТИСЯ, РОЗЛЮТО́ВУВАТИСЯ, РОЗЛЮ́ЧУВАТИСЯ, РОЗ'Я́ТРЮВАТИСЯ, БІСНУВА́ТИСЯ, ЗВІРІ́ТИ, СКАЖЕНІ́ТИ, ШАЛЕНІ́ТИ, ШАЛІ́ТИ, РОЗ'ЯРЯ́ТИСЯ, НАВІЖЕНІ́ТИ, НАВІСНІ́ТИ... Словник синонімів української мови