1. Словник української мови в 11 томах

оскаржений

ОСКА́РЖЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до оска́ржити.

[Сімон:] Аж ось одного дня впадає до нас сей ото оскаржений Євгеній Грушка (Фр., IX, 1952, 9).

2. у знач. ім. оска́ржений, ного, ч.; оска́ржена, ної, ж., заст. Обвинувачений (у 2 знач.).

[Голос покликача:] Оскаржений, що сам себе зве Парвус, образив тяжко маєстат святині і через те утратив право слова (Л. Укр., II, 1951, 531);

[Дяк:] Як я давно служив ще в гродськім суді, То звик усяку форму поважати. Я протоколи там писав не раз, І все, що там оскаржені зізнають [зізнаються].., Я все було записую по формі (Сам., II, 1958, 85);

Та серед того як оскаржені не хотіли зізнавати [зізнаватися].., всі, що стояли в сінях, почали кричати: вони вбили (Стеф., І, 1949, 184).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оскаржений — оска́ржений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. оскаржений — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до оскаржити. || оскаржено, безос. присудк. сл. 2》 у знач. ім. оскаржений, -ного, ч.; оскаржена, -ної, ж., заст.Обвинувачений (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. оскаржений — ОСКА́РЖЕНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. до оска́ржити. Оскаржене підлеглими рішення керівництва; // у знач. прикм. [Сімон:] Аж ось одного дня впадає до нас сей ото оскаржений Євгеній Грушка (І. Словник української мови у 20 томах
  4. оскаржений — Оска́ржений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)