1. Словник української мови в 11 томах

ослаблий

ОСЛА́БЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до осла́бнути, осла́бти.

Земля червоняста, бо скривавлена в битві, Каміння крихке, бо ослабле від сліз (Павл., Пальм. віть, 1962, 20);

Враз погляд Тарасових уже трохи ослаблих очей напружився (Ільч., Серце жде, 1939, 227);

// У знач. прикм.

Коло ставників примостився дяк і охриплим, ослаблим голосом вичитував молитви (Мирний, IV, 1955, 193);

Своїми ослаблими вухами дід Іванюта хотів чути все, що говориться, і для цього прикладав долоні сторч до вух (Кир., Вибр., 1960, 345);

Підтягую ослаблі струни, ласкаво торкаю їх смичком (Збан., Малин. дзвін, 1958, 45);

Я допомагав помічникові машиніста чистити паровоз, лазив з ним поміж колесами під самий котел, відгвинчував ослаблі гайки (Сміл., Сашко, 1957, 58).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ослаблий — осла́блий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. ослаблий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до ослабнути, ослабти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. ослаблий — ОСЛА́БЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до осла́бнути, осла́бти. Земля червоняста, бо скривавлена в битві, Каміння крихке, бо ослабле від сліз (Д. Павличко); Враз погляд Тарасових уже трохи ослаблих очей напружився (О. Ільченко); // у знач. прикм. Словник української мови у 20 томах
  4. ослаблий — ВИ́СНАЖЕНИЙ (який виснажився, ослабів від утоми, недоїдання, хвороби тощо), ЗНЕСИ́ЛЕНИЙ, ЗМУ́ЧЕНИЙ, ОСЛА́БЛЕНИЙ, ОСЛА́БЛИЙ, ОСЛАБІ́ЛИЙ, ВИ́МУЧЕНИЙ, ЗАМУ́ЧЕНИЙ, АСТЕНІ́ЧНИЙ книжн. Словник синонімів української мови