1. Словник української мови в 11 томах

оступати

ОСТУПАТИ, аю, аєш, недок., ОСТУПИТИ, туплю, тупиш; мн. оступлять; док., перех., роем. Те саме, що обступати.

Він був середній на зріст і завжди дивувався, коли велетні-сини оступали його, мов бір (Юрій Яновський, II, 1958, 170);

Король-змій город оступив — ну що ти йому скажеш? (Павло Тичина, I, 1957, 85);

Маленьку хату оступили кругом високі ясени (Степан Васильченко, II, 1959, 280);

Мов за подушне, оступили Оце мене на чужині Нудьга і осінь (Тарас Шевченко, II, 1963, 107);

Злодійкувате життя не по душі самому запеклому злодієві. І в такого іноді бувають часи, що оступлять його добрі думки (Панас Мирний, I, 1949, 202).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. оступати — оступа́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. оступати — див. оточувати Словник синонімів Вусика
  3. оступати — -аю, -аєш, недок., оступити, -туплю, -тупиш; мн. оступлять; док., перех., розм. Те саме, що обступати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. оступати — ОСТУПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ОСТУПИ́ТИ, туплю́, ту́пиш; мн. осту́плять; док., кого, що, розм. Те саме, що обступа́ти. Він був середній на зріст і завжди дивувався, коли велетні-сини оступали його, мов бір (Ю. Словник української мови у 20 томах
  5. оступати — ОТОЧИ́ТИ (розташуватися, зайняти місце навколо кого-, чого-небудь), ОБСТУПИ́ТИ (ОСТУПИ́ТИ), ОПА́СТИ (ОБПА́СТИ), ОБТО́ВПИТИ розм., ОБСТА́ТИ розм., ОБСИ́ПАТИ (ОСИ́ПАТИ) рідше, ОКО́ЛИТИ рідко, ОБЛІПИ́ТИ підсил. розм., ОБЛИ́ПНУТИ підсил. розм. Словник синонімів української мови