1. Словник української мови в 11 томах

отаманша

ОТАМА́НША, і, ж., розм.

1. Дружина отамана.

Отаманша винесла [забродчикам] на вечерю черствого хліба і вчорашньої смаженої риби (Н.-Лев., II, 1956, 249).

2. рідко. Жін. до ота́ман 3, 4.

[Сотник:] Ще й те: Хто ж в замку тут отаманшею буде? Я думав би — Свиридиха?.. (Стар., Вибр., 1959, 547);

Тітка Варвара.., в якій колишні фальцфейнівські заробітчани та батраки легко могли б впізнати маячанську отаманшу, стрижійку овець.., весело кинула перед собою торбу з харчами (Гончар, II, 1959, 292).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. отаманша — отама́нша іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. отаманша — -і, ж., розм. 1》 Дружина отамана. 2》 рідко. Жін. до отаман 3), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. отаманша — ОТАМА́НША, і, ж., розм. 1. Дружина отамана. Отаманша винесла [забродчикам] на вечерю черствого хліба і вчорашньої смаженої риби (І. Нечуй-Левицький). 2. рідко. Жін. до ота́ман 3, 4. [Сотник:] Хто ж в замку тут отаманшею буде? Я думав би – Свиридиха?.. (М. Словник української мови у 20 томах