1. Словник української мови в 11 томах

очортіти

ОЧОРТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Дуже набриднути, остогидіти; осточортіти.

Ця понура хата, цей похилий Грицько і четверо галасливих дітей очортіли вже їй без міри, якби могла, то й не зазирнула б сюди! (Гр., II, 1963, 353).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. очортіти — очорті́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. очортіти — -ію, -ієш, док., розм. Дуже набриднути, остогидіти; осточортіти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. очортіти — Остобісіти, настобісіти, постобісіти, див. осточортіти, надоідати, омерзіти Словник чужослів Павло Штепа
  4. очортіти — ОЧОРТІ́ТИ, і́ю, і́єш, док., розм. Дуже набриднути, остогидіти; осточортіти. – Сидять там окаяннії [козаки] в Січі да тілько п'янствують, а очортіє горілку пить, так і їде в городи да тут і величається, як порося на орчику (П. Словник української мови у 20 томах
  5. очортіти — НАБРИ́ДНУТИ кому і без додатка (стати нецікавим, нудним унаслідок одноманітності, частої повторюваності), ОБРИ́ДНУТИ, ДОКУ́ЧИТИ, НАДОКУ́ЧИТИ, НАДОЇ́СТИ розм., НАСТИ́РИТИСЯ розм., ПРЕДОКУ́ЧИТИ підсил. розм., ЗНАВІСНІ́ТИ підсил. розм., ОНАВІСНІ́ТИ підсил. Словник синонімів української мови
  6. очортіти — Очорті́ти, -ті́ю, -ті́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. очортіти — Очортіти, -тію, -єш гл. Надоѣсть, опротивѣть. ЗОЮР. І. 164. Уже мені очортіло красти, піду лучче хазяйнувати. Рудч. Ск. І. 192. Словник української мови Грінченка