1. Словник української мови в 11 томах

ошукувати

ОШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., розм.

1. Вводити кого-небудь в оману діями або словами; обманювати, обдурювати.

— Не вийде, — категорично заперечив Черниш. — Народи порозумнішали. Тепер вони не дозволять ошукувати себе (Гончар, III, 1959, 420);

Ідуть вони дорогою, Стали ночувати, Аж пан собі задумує Хлопа ошукати… (Рудан., Тв., 1956, 121);

Хіба вона може ошукати, хіба можуть сказати неправду її чесні очі? (Хижняк, Килимок, 1961, 78).

2. Діяти нечесно, вдаючись до обману, шахрайства; обдурювати.

Ось они [вони] позаводили шинків без ліку, стали ошукувати вас усілякими способами (Фр., І, 1955, 125);

Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів (Вовчок, І, 1955, 280).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ошукувати — ошу́кувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. ошукувати — див. ОБДУРЮВАТИ. Словник синонімів Караванського
  3. ошукувати — див. обманювати Словник синонімів Вусика
  4. ошукувати — -ую, -уєш, недок., ошукати, -аю, -аєш, док., перех., розм. 1》 Вводити кого-небудь в оману діями або словами; обманювати, обдурювати. 2》 Діяти нечесно, вдаючись до обману, шахрайства; обдурювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. ошукувати — ОШУ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., ОШУКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що, розм. 1. Вводити кого-небудь в оману діями або словами; обманювати, обдурювати. – Народи порозумнішали. Тепер вони не дозволять ошукувати себе (О. Словник української мови у 20 томах
  6. ошукувати — ОБМАНУ́ТИ (словами, вчинками або діями створити враження, думку про когось, щось, які не відповідають тому, що є насправді), ОБДУРИ́ТИ (ОДУРИ́ТИ), ОШУКА́ТИ розм., ПІДДУРИ́ТИ розм., ОБМАНИ́ТИ розм., ПІДМАНУ́ТИ розм., ПІДМАНИ́ТИ розм., НАДУРИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови
  7. ошукувати — Ошу́кувати, ошу́кую, -куєш; ошука́ти, -ка́ю, -ка́єш кого Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. ошукувати — Ошукувати, -кую, -єш сов. в. ошука́ти, -ка́ю, -єш, гл. Обманывать, обмануть. Чуб. І. 170. Не йми віри запорожцям — вони тебе у очевидьки ошукують К. ЧР. 301. Чи він продає, чи він купує, то все не на користь собі, усяке його ошукає, аби хто схотів. МВ. ІІ. 21. Словник української мови Грінченка