п
П, невідм., сер. Дев’ятнадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука «п» (вимовляється «пе»); уживається як умовне скорочення у сполученні: і т. п. (і тому подібне).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- П — (пе). Як назва літери вживається в с. р.: велике п; як назва звука вживається в ч. р.: твердий п. Літературне слововживання
- п — невідм., с. Двадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука "п" (вимовляється "пе"). Великий тлумачний словник сучасної мови
- п — П, невідм., с. Двадцята літера українського алфавіту на позначення приголосного звука “п” (вимовляється “пе”). Літера “п” на письмі позначає губно-губний приголосний звук (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах