пагорок

ПА́ГОРОК, рка, ч. Височина, часто з пологими схилами; пригір.

На пагорках вітер здував сніги, і коневі було легше гнатися за зайцем (Ле, Наливайко, 1957, 68);

З пагорка було видно далеко навкруги (Жур., Вечір.., 1958, 278).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пагорок — па́горок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пагорок — див. горб Словник синонімів Вусика
  3. пагорок — -рка, ч. Височина, часто з пологими схилами; пригір. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пагорок — ПА́ГОРОК, рка, ч. Височина, часто з пологими схилами; пригір. На пагорках вітер здував сніги, і коневі було легше гнатися за зайцем (Іван Ле); Невидиме сонце десь із-за її спини поклало широкий промінь на степи, і от на пагорку побіч себе вона побачила церкву (В. Підмогильний). Словник української мови у 20 томах
  5. пагорок — ГОРБ (невелике округле підвищення земної поверхні), ПА́ГОРОК, ПА́ГОРБ, ПРИ́ГІР, ПРИ́ГІРОК (ПРИ́ГО́РОК), ЗГІ́РОК, ПРИ́ГОРА, СУ́ГОРБ, КУЧУГУ́РА, ШПИЛЬ, ГОРБО́ВИНА, ГОРБИ́НА рідше, ПЕРЕ́ГІРОК рідше, БУГО́Р розм. Словник синонімів української мови
  6. пагорок — Па́горок, -горка, на -ку; -горки, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пагорок — Пагорок, -рку м. Пригорокъ. Стоїть панна на пагурку в червонім каптурку. Ном. № 163, стр. 295. Словник української мови Грінченка