1. Словник української мови в 11 томах

палахтіти

ПАЛАХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш, недок., розм.

1. Горіти, даючи яскраве, нерівне світло.

За селом палахтіла заграва.

2. перен. Розходитися, поширюватися (про жар, перев. від хвороби).

Він лежав на своїм тапчані, жовтий, худий на лиці, від голови аж палахтіла гарячка (Фр., І, 1955, 177).

◊ Се́рце (душа́, кров і т. ін.) палахти́ть — те саме, що Се́рце (душа́, кров і т. ін.) пала́є ( див. пала́ти).

Не згасне, в кого палахтить душа, не в’яне, в кого розів’ється в цвіт (У. Кравч., Вибр., 1958, 168).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. палахтіти — палахті́ти дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. палахтіти — див. горіти Словник синонімів Вусика
  3. палахтіти — -хчу, -хтиш, недок., розм. 1》 Горіти, даючи яскраве, нерівне світло. 2》 перен. Розходитися, поширюватися (про жар, перев. від хвороби). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. палахтіти — ПАЛАХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш, недок., розм. 1. Горіти, даючи яскраве, нерівне світло. З далеких курганів республіки на лоні сизої безвісти палахтіли заграви, а потім небо тануло і по вулицях проходив сторожский, запашний шум (М. Словник української мови у 20 томах
  5. палахтіти — ГОРІ́ТИ (піддаватися дії вогню, знищуватися вогнем; також про вогонь); ПАЛА́ТИ, ПАЛАХКОТІ́ТИ, ПАЛАХКОТА́ТИ, ПАЛАХТІ́ТИ, ПАЛЕНІ́ТИ, ПОЛУМ'ЯНІ́ТИ, ПОЛУМЕНІ́ТИ, ПЛОМЕНІ́ТИ поет., ЖАХТІ́ТИ, ПОЛОМЕНІ́ТИ рідше, ПОЛИХА́ТИ рідше, ПЛОМЕНІ́ТИСЯ (ПЛОМЕНИ́ТИСЯ) поет. Словник синонімів української мови