пам’яткий

ПАМ’ЯТКИ́Й, а́, е́. Те саме, що пам’ятли́вий.

— Мабуть, швидкий до вчиття буде [Андрій]. Там пам’яткий такий, що аж дивно! (Гр., II, 1963, 75).

◊ Ма́ти пам’ятке́ о́ко — бути спостережливим, мати добру зорову пам’ять.

Око.. мав [Дмитро] гостре і пам’ятке. Кине думкою на якийсь шматок землі — і вже він спливає перед ним зі своїми неповторними обрисами (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 871).