1. Словник української мови в 11 томах

панегіричний

ПАНЕГІРИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до панегі́рик.

Не тішили його ані здивовано-шанобливі погляди присутніх, ані панегіричні звороти Борецького (Тулуб, Людолови, І, 1957, 313);

У панегіричних творах автори піднесено вихваляли того, кому присвячували вірш, а про себе говорили у смиренному, зневажливому тоні (Рад. літ-во, 5, 1962, 87).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. панегіричний — панегіри́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. панегіричний — -а, -е. Прикм. до панегірик. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. панегіричний — ПАНЕГІРИ́ЧНИЙ, а, е. Прикм. до панегі́рик. Не тішили його ані здивовано-шанобливі погляди присутніх, ані панегіричні звороти Борецького (З. Тулуб); У панегіричних творах автори піднесено вихваляли того, кому присвячували вірш, а про себе говорили у смиренному, зневажливому тоні (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. панегіричний — Панегіри́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)