паралізований

ПАРАЛІЗО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до паралізува́ти.

— Мариню, — вигукнула Олена до наймички, відчуваючи, що їй теж паралізує шию. — Отець паралізований! (Вільде, Сестри.., 1958, 94);

Дівчина стояла приголомшена, паралізована його словами (Ткач, Арена, 1960, 162);

// паралізо́вано, безос. присудк. сл.

Скандал було паралізовано, й обід тривав в атмосфері зворушливого взаєморозуміння (Дмит., Розлука, 1957, 72).

2. у знач. прикм. Який перебуває в стані паралічу.

Батько їй [її] помер на сухоти, як вона ще дитиною була, мати.. була паралізована (Л. Укр., V, 1956, 387);

Вона сиділа просто на тротуарі коло розкладушки, на якій лежав її паралізований чоловік (Ю. Янов., II, 1954, 35);

// у знач. ім. паралізо́ваний, ного, ч.; паралізо́вана, ної, ж. Людина, що перебуває в стані паралічу.

Паралізований лежав до вечора, тільки очі ще живі дивилися (Ле, Міжгір’я, 1953, 504).