1. Словник української мови в 11 томах

пародіювати

ПАРОДІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., перех.

1. Створювати пародію на кого-, що-небудь або у сатиричному, іронічному плані наслідувати когось, щось.

У байці "Ведмежий суд" Гребінка пародіює стиль судових документів (Рад. літ-во, 1, 1962, 60).

2. Зображувати у смішному, карикатурному вигляді.

Відтворюючи голос Шпаківського і пародіюючи його псевдовчену фразеологію, молодий чоловік спитав: — Які явища ми називаємо смішними, тобто комічними? (Вол., Місячне срібло, 1961, 86).

3. Прагнучи наслідувати кого-, що-небудь, перекручувати суть того, що наслідують.

Григорій Задніпровський, волею автора [М. Стельмаха], не лише в основному і головному повторює Марка Безсмертного, але мимоволі фактично пародіює його навіть у дрібницях (Вітч., 1, 1962, 166).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пародіювати — пародіюва́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. пародіювати — -юю, -юєш, недок. і док., перех. 1》 Створювати пародію на кого-, що-небудь або у сатиричному, іронічному плані наслідувати когось, щось. 2》 Зображувати у смішному, карикатурному вигляді. 3》 Прагнучи наслідувати кого-, що-небудь, перекручувати суть того, що наслідують. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пародіювати — ПАРОДІЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, недок. і док., кого, що. 1. Створювати пародію на кого-, що-небудь або у сатиричному, іронічному плані наслідувати когось, щось. У байці “Ведмежий суд” Гребінка пародіює стиль судових документів (з наук. літ.). Словник української мови у 20 томах
  4. пародіювати — пародіюва́ти (від грец. παρφδέω – перероблюю на смішний лад) 1. Писати на когось чи на якийсь твір пародію. 2. Висміювати когось, виставляти на посміх. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. пародіювати — Пародіюва́ти, -дію́ю, -дію́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)