парок
ПАРО́К, рка́, ч. Зменш.-пестл. до пар².
Коропов прийшов [у парну] пізніше інших, на останній, найміцніший парок (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 178);
Над землею курів парок, хвилями гойдалося легке сріблясте марево (Грим., Нсзакінч. роман, 1962, 206).
◊ Па́рити парка́ див. па́рити¹.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- парок — паро́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- парок — -рка, ч. Зменш.-пестл. до пар II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- парок — ПАРО́К, рка́, ч. Зменш.-пестл. до пар². Коропов прийшов [у парну] пізніше інших, на останній, найміцніший парок (В. Земляк); Над землею курів парок, хвилями гойдалося легке сріблясте марево (Я. Гримайло). Словник української мови у 20 томах