пароль

ПАРО́ЛЬ, я, ч. Секретне умовлене слово, фраза, рідше якийсь умовний сигнал для розпізнання своїх людей на військовій службі або в конспіративних організаціях.

Приїхав він [товариш Кирило] в город. Учинив "явку", сказав пароль (Коцюб., II, 1955, 208);

Вартовий, незважаючи на те, що вони назвали пароль, не пропускав їх (Тют., Вир, 1964, 496);

Петро кивнув їй з докором: — Чому ж не стукати, як домовились? Хіба пароля не знаєте? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 36).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пароль — паро́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пароль — [парол'] -л'а, ор. -леим, м. (ў) -л'і, р. мн. -л'іў Орфоепічний словник української мови
  3. пароль — -я, ч. 1》 Секретне умовлене слово, фраза, рідше якийсь умовний сигнал для розпізнання своїх людей на військовій службі або в конспіративних організаціях. 2》 У системах обробки інформації – секретна послідовність символів, яку користувач вводить у систему. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. пароль — ПАРО́ЛЬ, я, ч. 1. Секретне умовлене слово, фраза, рідше якийсь умовний сигнал для розпізнання своїх людей на військовій службі або в конспіративних організаціях. Приїхав він [товариш Кирило] в город. Учинив “явку”, сказав пароль (М. Словник української мови у 20 томах
  5. пароль — паро́ль (від франц. parole – слово, промова) встановлене на певний строк секретне слово або речення, знання якого дає право пройти до військового об’єкта чи території, що охороняються, або до приміщення конспіративної організації. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. пароль — рос. пароль 1. Особистий код користувача (групи користувачів), який використовується з метою авторизації доступу до Інформації в ЕОМ і її захисту від несанкціонованого доступу. 2. Таємне слово (слова), що вживається з метою визначення приналежності певної особи до свого табору (організації). Eкономічна енциклопедія