пароль
ПАРО́ЛЬ, я, ч. Секретне умовлене слово, фраза, рідше якийсь умовний сигнал для розпізнання своїх людей на військовій службі або в конспіративних організаціях.
Приїхав він [товариш Кирило] в город. Учинив "явку", сказав пароль (Коцюб., II, 1955, 208);
Вартовий, незважаючи на те, що вони назвали пароль, не пропускав їх (Тют., Вир, 1964, 496);
Петро кивнув їй з докором: — Чому ж не стукати, як домовились? Хіба пароля не знаєте? (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 36).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пароль — паро́ль іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пароль — [парол'] -л'а, ор. -леим, м. (ў) -л'і, р. мн. -л'іў Орфоепічний словник української мови
- пароль — -я, ч. 1》 Секретне умовлене слово, фраза, рідше якийсь умовний сигнал для розпізнання своїх людей на військовій службі або в конспіративних організаціях. 2》 У системах обробки інформації – секретна послідовність символів, яку користувач вводить у систему. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пароль — ПАРО́ЛЬ, я, ч. 1. Секретне умовлене слово, фраза, рідше якийсь умовний сигнал для розпізнання своїх людей на військовій службі або в конспіративних організаціях. Приїхав він [товариш Кирило] в город. Учинив “явку”, сказав пароль (М. Словник української мови у 20 томах
- пароль — паро́ль (від франц. parole – слово, промова) встановлене на певний строк секретне слово або речення, знання якого дає право пройти до військового об’єкта чи території, що охороняються, або до приміщення конспіративної організації. Словник іншомовних слів Мельничука
- пароль — рос. пароль 1. Особистий код користувача (групи користувачів), який використовується з метою авторизації доступу до Інформації в ЕОМ і її захисту від несанкціонованого доступу. 2. Таємне слово (слова), що вживається з метою визначення приналежності певної особи до свого табору (організації). Eкономічна енциклопедія