1. Словник української мови в 11 томах

парубота

ПАРУБО́ТА, и, ж., розм. Збірн. до па́рубок 1.

Улицею іде гурт хлопців. Попереду Семенець, розмахуючи полами од пальта. Парубота поспішала слідом (Вас., II, 1959, 48);

Скоро зібрав він паруботу, здебільшого таких же братчиків, як і сам, готових заради нього у огонь і в воду (Тют., Вир, 1964, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. парубота — парубо́та іменник жіночого роду парубки розм. Орфографічний словник української мови
  2. парубота — -и, ж., розм. Збірн. до парубок 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. парубота — ПАРУБО́ТА, и, ж., розм. Збірн. до па́рубок 1. Улицею [вулицею] іде гурт хлопців. Попереду Семенець, розмахуючи полами од пальта. Парубота поспішала слідом (С. Словник української мови у 20 томах
  4. парубота — Парубо́та, -ти ж. соб. Парни. Чортова парубота норовистая. Грин. III. 656. Словник української мови Грінченка