паруб’я

ПАРУБ’Я́, я́ти, с., розм.

1. Те саме, що парубі́йко.

2. Те саме, що па́рубок 1.

Троянці зараз одгадали, Чиї то голови стримлять; Од жалю сльози попускали, Таких лишившись паруб’ят (Котл., І, 1952, 231);

Якісь паруб’ята з міцними плечима вже потроху, мовби ненароком, відтискують його кудись убік (Гончар, Таврія.., 1957, 369).