1. Словник української мови в 11 томах

пасив

ПАСИ́В, у, ч.

1. Менш ініціативна, менш діяльна частина колективу, суспільства.

2. фін. Сукупність боргів і зобов’язань підприємства, установи.

Пасив банку; Підрахувати пасив.

3. лінгв. Категоріальна форма стану, що утворюється за допомогою частки —ся, приєднуваної до дієслів дійсного стану, і вказує на таке відношення, коли реальний об’єкт дії виступає в реченні як підмет, а реальний суб’єкт (виконавець дії) виступає як додаток в орудному відмінку без прийменника.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пасив — паси́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пасив — -у, ч. 1》 Менш ініціативна, менш діяльна частина колективу, суспільства. 2》 фін. Сукупність боргів і зобов'язань підприємства, установи. Пасив банку. Підрахувати пасив. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пасив — (рахівн.) заборженість Словник чужослів Павло Штепа
  4. пасив — ПАСИ́В¹, у, ч. 1. Менш ініціативна, менш діяльна частина колективу, суспільства; протилежне актив (див. акти́в¹). Мене пригнічує та обставина, що я в пасиві (Б. Олійник). 2. лінгв. Словник української мови у 20 томах
  5. пасив — паси́в (італ. passivo, від лат. passivus – недіяльний) 1. Одна з двох частин бухгалтерського балансу, в якій на певну дату в грошовому виразі відображено джерела утворення коштів підприємства, організації, установи. Протилежне – актив. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. пасив — Паси́в, -ву; -си́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. пасив — рос. пассив 1. Одна із сторін бухгалтерського балансу (права), що характеризує джерела формування, надходжень коштів підприємств, організацій, фірм за їх складом, цільовим призначенням і розміщенням. Eкономічна енциклопедія