патока

ПА́ТОКА, и, ж. Густа, тягуча солодка речовина — продукт неповного оцукрювання крохмалю.

[Гужій:] Од Чумаренка забіжиш до Кошути: нехай забере в мене патоку та вигонить перваку! (Мам., Тв., 1962, 182);

— Буряк як такий, — продовжує Скрипка, — приносить велику користь.. Він дає жом, гичку і патоку (Мокр., Сто.., 1961, 81);

*Образно. Критик купався у патоці фраз (С. Ол., Вибр., 1959, 180);

*У порівн. Багато битв за волю українського народу бачила Русь, і часто її води ставали густими і темними, як патока, від ворожої крові (Бурл., Напередодні, 1956, 336).

◊ Ухопи́ти ши́лом (на ши́ло) па́токи — зазнати поразки, невдачі, нічого не добитися, залишитися ні з чим.

Оженився чорт та й добув собі таку жінку, як ся молодиця, що я розказував.. І місяця з нею не прожив, ухопив шилом патоки та й дав од неї драла не оглядаючись (Стор., І, 1957, 52);

Люди бачили, як лютував управитель, і проводжали його злісно усміхненими обличчями. — І в Медведівці вхопив на шило патоки! (Стельмах, І, 1962, 560).