1. Словник української мови в 11 томах

паювання

ПАЮВА́ННЯ, я, с., розм. Дія за знач. паюва́ти.

Він бачив і розумів, що старшина бере собі лев’ячу частку здобутого, і вважав, що таке паювання несправедливе (Тулуб, Людолови, II, 1957, 192);

П’яною почувала себе козацька старшина, якій, після паювання трофеїв, дісталися численні скарби (Панч, Гомон. Україна, 1954, 426).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. паювання — паюва́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. паювання — -я, с., розм. Дія за знач. паювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. паювання — ПАЮВА́ННЯ, я, с. Дія за знач. паюва́ти. Він бачив і розумів, що старшина бере собі лев'ячу частку здобутого, і вважав, що таке паювання несправедливе (З. Тулуб); П'яною почувала себе козацька старшина, якій, після паювання трофеїв, дісталися численні скарби (П. Панч); Паювання земельних наділів. Словник української мови у 20 томах
  4. паювання — Паюва́ння, -ня с. Дѣлежъ. К. ЦН. 243. Словник української мови Грінченка