1. Словник української мови в 11 томах

пеняти

ПЕНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., на кого — що, рідко кого, що, розм. Те саме, що докоря́ти.

Билинка косаря пеняла, Що рано скошена — зав’яла (Бор., Тв., 1957, 145);

Не пеняйте на мене, добродію, що я на сей раз не даю певного слова (Мирний, V, 1955, 362).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пеняти — Тратити час [V] Словник з творів Івана Франка
  2. пеняти — пеня́ти дієслово недоконаного виду докоряти рідко Орфографічний словник української мови
  3. пеняти — Дорікати, доректи, подорікати, нарікати, наректи, порікувати, порікнути, ремствувати, заремствувати, зіремствувати, наремствувати, поремствувати, уремствувати Словник чужослів Павло Штепа
  4. пеняти — ПЕНЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., на кого – що, рідко кого, що, розм. Те саме, що докоря́ти. Билинка косаря пеняла, Що рано скошена – зав'яла (Л. Боровиковський); Не пеняйте на мене, добродію, що я на сей раз не даю певного слова (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  5. пеняти — ДОКОРЯ́ТИ кому, розм. кого (виражати своє незадоволення комусь з певного приводу, звинувачувати когось у чомусь), ДОРІКА́ТИ, ЗАКИДА́ТИ кому що, КОРИ́ТИ кого, КАРТА́ТИ кого, ГА́НИТИ кого, ВИГОВО́РЮВАТИ кому, ВІДЧИ́ТУВАТИ кого, ВИЧИ́ТУВАТИ... Словник синонімів української мови
  6. пеняти — Пеня́ти, -ня́ю, -єш гл. 1) Пенять. На Бога пеняєш, а сам кульгаєш. Ном. № 88. Хата млинові пеняє. 2) Быть небрежнымъ, неловкимъ. Угор. Словник української мови Грінченка