1. Словник української мови в 11 томах

первобутний

ПЕРВОБУ́ТНИЙ, а, е, рідко. Те саме, що пе́рві́сний 1-3.

Приваблювали його дикі гори Алтаю, майже недосліджені, його первобутні мешканці з їхнім старовинним побутом (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 132);

З віку в вік там [над Сулою] тирлувались вівці, Гніздились по будяках джмелі. І плила через колючі вінця Солодь первобутної землі (Вирган, В розп. літа, 1959, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. первобутний — первобу́тний прикметник рідко Орфографічний словник української мови
  2. первобутний — -а, -е, рідко. Те саме, що первісний 1-3). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. первобутний — ПЕ́РВІ́СНИЙ (який виник, існував у найдавніші часи), ПЕРВОБУ́ТНИЙ рідше; ПЕРВОРО́ДНИЙ книжн. (який є джерелом чогось). Первісна людина мусила з рання й до ночі полювати (О. Словник синонімів української мови