перебитий

ПЕРЕБИ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до переби́ти.

Офіцери були перебиті, а генерал Гофман піднятий на штики своїми нижніми чинами (Довж., І, 1958, 142);

Довго боліло крильце перебите; Чайці ж про теє й дарма (Щог., Поезії, 1958, 299);

Поруч, у заростях, лежало перебите і вивітрене, як перепрана ганчірка, весло (Ле, Клен. лист, 1960, 89);

Перед палацом.. поріс бур’ян та чорнобиль, заглядаючи у дзеркалеві [дзеркальні] вікна палацу, з половини перебиті (Мирний, III, 1954, 293);

Його маленька світличка перебита була в кінці, і за тією пересічкою шальовочною він спав (Гр., II, 1963, 283);

// у знач. прикм. із сл. битий. Якого багато разів били, громили.

І от якось примчало на тім боці зо Дніпра декілька тисяч шведів — битих, перебитих (Ю. Янов., II, 1954, 123);

// переби́то, безос. присудк. сл.

Праву йому руку перебито, груди прострелено (Вишня, І, 1956, 310);

Перебито на дрізки весь посуд (Довж., І, 1958, 266).