перевалювати
ПЕРЕВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ПЕРЕВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док.
1. перех. Переміщувати, перекладати, звалюючи (при перевантаженні і т. ін.).
З допомогою ковша, установленого на автонавантажувачі, вантажать, перевалюють і транспортують сипкі матеріали — вугілля, гравій, пісок, зерно тощо (Наука.., 10, 1956, 7).
2. через що, перех. Переміщувати, перекидати через що-небудь на інший бік чогось.
Петро легко підскочив з місця, вхопився обома руками в зазубні сволока і, ривком переваливши ноги через стіл, з силою вдарив його [Пазюка] чобітьми в обличчя (Кол., Терен.., 1959, 62).
3. перех. і через що. Переходити, переповзати і т. ін., подолавши що-небудь (хребет, гору і т. ін.).
Маленька чорна муравочка тягла білу, велику, мов парус, насінину,.. перевалювала зі своєю ношею через пагорки (Загреб., День.., 1964, 111);
Іван і Франка взялися за руки і йдуть угору.. А перевалили гору — побачили, що тартак на Ровені працює (Чорн., Визвол. земля, 1950, 107);
// також за що. Переміщатися через який-небудь простір; переходити, переїжджати і т. ін. якусь просторову межу.
Димок усе меншає й меншає, пароплав перевалює через обрій (Донч., Ю. Васюта, 1950, 7);
Переваливши через шосе, вони повзли поволі, ніби принюхуючись до слідів на землі (Головко, І, 1957, 288);
— З усіх наших фронтів ми тепер найзахідніші, — жартували офіцери. — Перевалили за 19-й меридіан (Гончар, III, 1959, 225).
4. неперех., за що, через що, розм. Переходити які-небудь кількісні або часові межі.
[Xрапко:] Всього сто шістдесят три рублі.. на двісті ж рублів умовився з Перепадею, — от воно й за три сотні перевалить (Мирний, V, 1965, 140);
// безос.
Ось уже перевалило через лютий. Знову розкисли дороги, глянула на світ чорна рілля… (Мик., II, 1957, 9);
Дмитро Іванович глянув на годинника і, побачивши, що перевалило за південь, зупинив коня (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 121);
// безос. , також кому. Наставати якому-небудь вікові.
Артем Сидорович ішов міцним кроком, хоч давно вже перевалило йому за п’ятдесят (Коп., Лейтенанти, 1947, 117);
— Старієте, Антоне Андрійовичу,— зауважила Уляна Григорівна.. — Нічого не вдієш, матінко; вважай, за половину шостого десятка перевалило (Добр., Очак. розмир, 1965, 31).
ПЕРЕВА́ЛЮВАТИ², юю, юєш, недок., ПЕРЕВАЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., перех.
1. розм. Валити одне за одним все або багато чого-небудь, всіх або багатьох.
2. розм. Обвалювати в чому-небудь все або багато чогось.
3. Переробляючи, валяти ще раз, повторно або заново, по-іншому (шерсть, повсть і т. ін.).
Значення в інших словниках
- перевалювати — перева́лювати 1 дієслово недоконаного виду переміщувати, перекладати перева́лювати 2 дієслово недоконаного виду валити одне за одним; обвалювати Орфографічний словник української мови
- перевалювати — Перекидати, перекладати, перевантажувати; (кряж) долати, переходити, переїжджати; (- літа) НЕОС. перескакувати <н. перескочило за сто>. Словник синонімів Караванського
- перевалювати — I -юю, -юєш, недок., перевалити, -валю, -валиш, док. 1》 перех. Переміщувати, перекладати, звалюючи (при перевантаженні і т. ін.). 2》 через що, перех. Переміщувати, перекидати через що-небудь на інший бік чогось. 3》 перех. і через що. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перевалювати — 1. переважати, переважити, попереважати, перевантажувати, перевантажити, поперевантажувати, перевертати, перевернути, поперевертати, перекидати, перекинути, поперекидати 2. це сукно Словник чужослів Павло Штепа
- перевалювати — ПЕРЕВА́ЛЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ПЕРЕВАЛИ́ТИ, валю́, ва́лиш, док. 1. що. Переміщувати, перекладати, звалюючи (при перевантаженні і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
- перевалювати — ПЕРЕБИРА́ТИСЯ (через що-небудь, звичайно долаючи перешкоди), ПЕРЕДАВА́ТИСЯ заст., розм.; ПЕРЕПРАВЛЯ́ТИСЯ (через водну перепону, важкопрохідне місце); ПЕРЕХО́ДИТИ (пішки); ПЕРЕБРО́ДИТИ (ПЕРЕБРО́ДЖУВАТИ), ПЕРЕБРІДА́ТИ (вбрід); ПЕРЕБІГА́ТИ (швидко, перев. Словник синонімів української мови
- перевалювати — Перевалювати, -люю, -єш сов. в. перевалити, -лю́, -лиш, гл. 1) Переваливаться, перевалиться. 2) Переталкивать, перетолочь слишкомъ сукно на сукновальнѣ. Харьк. Словник української мови Грінченка