перев’яз

ПЕРЕ́В’ЯЗ, у, ч.

1. Перекинута через плече стрічка, ремінь і т. ін., що є деталлю вбрання.

На ньому [чабанові ] були буйволові постоли, вузькі штани по коліна, гостроверха шапка і смушева безрукавка з широким перев’язом через плече (Тулуб, Людолови, І, 1957, 185).

2. Перекинута через шию пов’язка для підтримування хворої, пораненої руки.

Ліва рука, закутана в бинти, висіла на перев’язі (Руд., Остання шабля, 1959, 202).

Бра́ти (взя́ти) на пере́в’яз — підтримувати такою пов’язкою (хвору, поранену руку).

З цепом ішов і порубаний Фіалек. Ліву.. руку він взяв на перев’яз (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 782).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перев’яз — ПЕРЕВ’ЯЗ – ПЕРЕВ’ЯЗЬ Перев’яз, -у, ч. Перекинутий через плече ремінь, стрічка тощо; пов’язка для підтримування хворої або пораненої руки: перев’яз для шаблі, рука на перев’язі. Перев’язь, -і, ор. -ззю, ж. 1. У будівництві – спосіб цегельної кладки. 2. зрідка. Те саме, що перев’яз. Літературне слововживання