передгроззя

ПЕРЕДГРО́ЗЗЯ, я, с.

1. Відрізок часу перед грозою і стан природи в цей час.

Лягає туман передгроззя на гори, І небо в росі і в хмаровищах тоне (Бажан, II, 1947, 177);

Шарпнув [Арсен] двері, ступив у ніч, сповнену задухи й передгроззя (Дмит., Розлука, 1957, 108);

*У порівн. На кілька секунд запанувала тиша, зловісна й важка, немов у передгроззя (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 87).

2. перен. Час перед грізними, бурхливими подіями.

Народжених в тривожнім передгроззі, нас викохала праця й боротьба (Забіла, Промені, 1951, 6);

В той [1941] рік весною Максиму Нерчину було легко і радісно, хоч десь в серці існувало дивне відчуття передгроззя (Рибак, Час.., 1960, 163);

Райніс виріс із епохи революційного передгроззя і став полум’яним її співцем (Рад. літ-во, 11, 1965, 50).