1. Словник української мови в 11 томах

перелякати

ПЕРЕЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех. Ви́кликати страх, боязнь; дуже стривожити, злякати кого-небудь або всіх, багатьох.

На вигоні телят перелякав [осел] (Гл., Вибр., 1951, 137);

Найстрашніший привид не був би так перелякав її, як те, що вона тепер побачила (Фр., VII, 1951, 163).

Переляка́ти на смерть (до сме́рті) — ви́кликати надзвичайно сильне почуття страху, дуже злякати.

Остапійчиних дітей на смерть перелякав [Чіпка].. Біжить, кажуть, як скажена собака, через город… (Мирний, І, 1949, 282);

Та що там ведмідь! Серна пробіжить мимо — і то перелякає на смерть (Хотк., II, 1966, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перелякати — переляка́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. перелякати — -аю, -аєш, док., перелякувати, -ую, -уєш, недок., перех. Викликати страх, боязнь; дуже стривожити, злякати кого-небудь або всіх, багатьох. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перелякати — ПЕРЕЛЯКА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого. Ви́кликати страх, боязнь; дуже стривожити, злякати кого-небудь або всіх, багатьох. На вигоні телят перелякав [осел] (Л. Глібов); Найстрашніший привид не був би так перелякав її, як те, що вона тепер побачила (І. Словник української мови у 20 томах
  4. перелякати — ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. — Док. Словник синонімів української мови
  5. перелякати — Перелякати, -ся см. перелякувати, -ся. Словник української мови Грінченка