перемир’я
ПЕРЕМИ́Р’Я, я, с. Тимчасове припинення воєнних дій за згодою сторін, що беруть участь у війні, а також угода про припинення таких дій.
— Перемир’я вічно тривати не може. Після нього або приходить мир, або… знов розпочинається війна (Шовк., Інженери, 1956, 453);
За Андрусівським перемир’ям, укладеним Росією з Польщею в 1667 р., за Росією залишились українські землі на лівому березі Дніпра і Київ на правому березі (Нова іст., 1956, 42).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me